Був Ліс густий і були в ньому звірі.
Всілякі звірі в ньому там жили.
Хтось на землі, хтось в норах, хтось на гіллі,
Зубасті і пухнасті в нім були.
Хтось жив для себе, хтось для всього Лісу,
Хтось жив тихенько і тихенько крав.
Було багацтва в Лісі тім до бісу
І хтось над тим багацтвом царював.
Але прийшла пора і все скінчилось.
Розпалось на Угіддя і Гаї,
І братнє все звіринство розділилось
Із нашого на моє і твої.
І сталось так, що Гай у Лісі тому,
Що годував довкола цілий Ліс,
Зробилося окремим вільним домом,
А в ньому жив старий хитрючий Лис.
Колись той Лис прислужувався Леву.
В Гаю дожив до вищого звання.
Там гриз з вовками ту ж саму корову,
Й служила їм одна і та ж свиня.
Та лис не був би справжнім хитрим лисом...
Він у часи глобальних перемін,
Всій звірині уже нового Лісу,
Довів, що кращий Цар - є тільки він.
А потім все повторювалось знову:
Народ звіриний обирав Царя,
Що гриз з вовками ту ж саму корову,
Й служила їм одна і та ж свиня.
І кожен раз служителі престолу
Тягли у шлунки й нори все сповна.
І з кожним роком опускавсь до долу
Багатий Гай, а з ним і звірина.
Було, коли терпіти вже не в змозі,
Змітала звірина отих царів...
Та щось губили в битві по дорозі
І знову наступали на граблі.
Ось так в Гаю тім гризлися і жили,
Терпіли й крали з гаслом “Будьмо! Гей!”
Лизали зад тому, кому служили
І прикривали крадіїв курей.
І дожились, коли з чужого Лісу
В той знищений своїм звіринцем Гай
Прийшли чужі Вовки із іншим Лисом
встали звірі, нагострили роги,
І вп'яли зуби гострі, мов шаблі...
Але боюсь, щоб після Перемоги,
Не наступили знову на граблі.
23.03.2022 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар