Десь небо застелене чорним
Й дрижить від снарядів земля.
Хтось плаче за кайфом курортним,
А хтось за убитим дитям.
Йому би ще жити і жити,
Радіти дитинству й весні.
Та чашу гірку вже пролито,
В страшному реальному сні.
А десь веселяться мажори,
Не їх це, не їх це війна.
На очі натягнені шори
З розваг й дорогого вина.
Бо десь за плечима є татко,-
Висококортний “борець”,
У них все вирішують “бабки”,-
Набитий, тугий гаманець.
“Рішалово” все залагодить.
Закон не для злісних потвор...
Бо десь у верхах досі ходить
Знайомий суддя й прокурор.
...Десь небо застелене чорним
Й дрижить від снарядів земля.
Хтось плаче за кайфом курортним,
А хтось за убитим дитям.
Немає коментарів:
Дописати коментар