Мирослав БОЙЧУК
ОСЬ ТАКА ВОНА, ДОЛЯ ЖІНОЧА
1.
Звичайна школа в мальовничому селі,
Як і годиться, поруч біля церкви.
Колись тут діти на гучних перервах
Дзвеніли сміхом і великі, і малі.
Звичайна вчителька в забутій школі цій,
Завжди спокійна, добра і красива.
Лише жіноча доля не щаслива
У, ледь помітних, зморшках на її лиці.
А була молодість і щастя теж було.
Коротке щастя, що прийшло з коханням,
З безсонними ночами до світання.
Прийшло так рано і так швидко відцвіло.
Коханий взяти у світи її хотів.
Він обіцяв їй розкоші і статки...
Та як залишити, не мала й гадки,
Цих діток в школі і старих своїх батьків.
ПРИСПІВ.
Ось така вона доля жіноча.
Від простих до великих зірок,
До багатства і статків охочих,
Приведе. Ти зроби лише крок.
Але десь там, на крайчику світу,
Ще
знайдеться жіноча душа,
Що під рідною
хатою квітку
Не продасть за дзвінкого гроша.
Дехто щастя бажає купити.
Мріє статками з юності літ.
Та в минуле уже не ступити,
Не минути ні щастя, ні бід.
Але десь там, на крайчику світу,
Ще
знайдеться жіноча душа,
Що під рідною
хатою квітку
Не продасть
за дзвінкого
гроша.
18.06.2022 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар