Мирослав БОЙЧУК
МАМИНА ПРОЩАЛЬНА
В старенькій церкві
Що під куполом століть,
Зібрались люди
Від малого до старого.
Там зупинилась
На хвилину часу мить
Від ясних вікон
До затертого порогу.
Тремтіла свічка
У священника в руках
І у армійця
По щоках котились сльози
Звучала пісня
Так не звично у словах
Співала жінка
Для спочилого у Бозі.
І з стін церковних
Вниз дивилися святі
В очах застигли
Смуток, подив і страждання.
Співала мати
Вже останню у житті
Своєму сину
Колискову на прощання.
ПРИСПІВ:
Єдиний син,
Єдиний в Бозі син.
Що може бути
В жінки ще дорожче.
Та у війни
Своя дорога в Прощі
І свій гіркий
Життєвий часу плин.
22.06.2022 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар